Личаківський цвинтар у львові фото

По запросу «личаківський цвинтар у львові фото»
Нашлось 89292 фото

Личаківський Цвинтар У Львові Фото

Личаківський цвинтар. Інформація про цвинтар 49°49′57″ пн.
Ш. 24°03′22″ сх. Д. / 49. 83250° пн. Ш. 24. 05611° сх. Д. / 49. кухня маленькая в хрущевке фото 83250; 24. 05611 координати: 49°49′57″ пн. Ш. 24°03′22″ сх. Д. / 49. 83250° пн. Ш. 24. 05611° сх. Д. / 49. 83250; 24. 05611. Країна україна розташування львів відкрито 1786 кількість поховань понад 300 тис. Адреса львів, вулиця мечникова, 33 ідентифікатори і зовнішні посилання карта. Личаківський цвинтар. Личаківський цвинтар на вікісховищі. :категорія:личаківський цвинтар (6). Головні ворота (бл. 1900). Державний історико-культурний музей-заповідник «лича́ківський цви́нтар» — меморіальне кладовище у львові. На 86 полях загальною площею 40 га тут розміщені понад 300 тис. Поховань (зокрема понад 2000 гробівців), на могилах встановлено близько 500 скульптур і рельєфів. Відкритий 1786 року, один із найстарших існуючих комунальних цвинтарів європи.
Головний вхід на цвинтар з вулиці мечникова, 33, напроти кінця вулиці пекарської.
Зміст. 1 історія 2 каплиці 3 військові поховання 4 останні поховання 5 скульптори надгробків 6 на цвинтарі поховані 6. 1 поле почесних поховань 6. 2 поле № 1 6. 3 могили на початку головної алеї 6. 4 зниклі могили 7 екскурсії 8 галерея 9 символіка цвинтарної скульптури 10 керівництво музею-заповідника «личаківський цвинтар» 11 примітки 12 див. Також 13 джерела 14 посилання. Історія [ кузьма скрябин биография фото жена ред. • ред. Код ]. Існує з 1786 року — після того, як австрійська влада заборонила ховати людей на старих кладовищах, розміщених тоді в місті навколо храмів. Відтоді був одним із 4 цвинтарів львова (решта три давно не існують) і призначався для середмістя і iv дільниці львова. На цвинтарі ховали здебільшого заможних і видатних мешканців міста, хоча ще на початку xvi ст. Цю місцевість уже використовували для поховань знедолених. Національність похованих була різною, про що свідчать написи на пам'ятниках різними мовами: латиною, польською, німецькою, голландською, румунською, грецькою. А найдавніший напис російською є на могилі українського вченого, історика та етнографа дениса зубрицького (1777—1862). [1]. Цвинтар розпочинався з ділянок, які нині займають поля 6, 7, 9, 10, 14. Найдавніші збережені могильні плити личакова належать до 1787 і 1797 років. У 1790, 1804 та 1808 роках відбулося значне розширення площі кладовища за рахунок купівлі прилеглих земельних ділянок від приватних власників. Наступне розширення кладовища відбулося 1856 року. Тоді університетський ботанік карл бауер разом із керівником цвинтаря титом тхужевським впорядкували територію. Були сплановані алеї та доріжки, кладовищу надали характеру паркової зони. Згідно з австрійським законодавством, могили, за якими ніхто не доглядав і за які не сплачено протягом 25 років, можна було зрівнювати із землею, а на їхньому місці дозволялися нові поховання. На личаківському цвинтарі було встановлено каменедробарку для подрібнення старих пам'ятників. Отриманий таким чином матеріал використано для фундаментів мурованої огорожі цвинтаря і для шутрування доріжок. [2]. Через те трьохсотрічної давності надгробних плит на личакові збереглося не так уже й багато, хіба що плита з вірменським написом і датою «1675» та ще кілька [3].
У 1875– 1876 роках скульптори леопольд шімзер і юзеф шидловський вирізьбили зі старих надгробків кам'яну неоготичну браму за проектом архітектора юліуша гохберґера.
На брамі вмонтовано барельєф, що зображує ісуса христа, роботи еміля шредля. [4]. У ті ж часи [ коли? ] склалася традиція, за макарские виктория и антон фото якою на полі № 1 ховали найвидатніших громадян міста. На решті полів на вільних ділянках ховали й простих людей. У 1920-х роках львівський урбаніст ігнатій дрекслер розробив проект розширення та покращення планування цвинтаря. [5]. Наприкінці жовтня 1939 року ширились чутки про підготовку повстання проти радянської окупації. У пошуках зброї, нквс проводив обшуки гробівців личачаківського і янівського цвинтарів. [6] під час другої світової війни цвинтар занепав. Частину надгробків із різних причин понищили. Після війни на кладовищі почали споруджувати стандартні надгробки, виготовлені комбінатом похоронного обслуговування. Через непродуману процедуру призначення місць під нові поховання, відсутність належного догляду за могилами людей, родини яких виїхали до польщі, брак коштів на охорону цвинтар зазнав значних шкод і руйнувань, постраждало багато пам'яток — надгробків високої мистецької цінності. Через це вже від середини 1970-х років громадськість львова, представники творчої інтелігенції, українське товариство охорони пам'яток історії та культури, змі неодноразово зверталися до владних структур з вимогою надання кладовищу статусу заповідника, охорони та реставрації його мистецької спадщини. 1975 року прийнято рішення про припинення поховань. Виняток робиться лише для особливо відомих особистостей, родин, які мають власні гробівці, а також, в окремих випадках допускаються підзахоронення в існуючі могили родичів після 25-літнього строку поховання. 10 липня 1990 року ухвалою львівської міської ради народних депутатів територію личаківського кладовища оголошено історико-культурним заповідником місцевого значення. 1991 року до його складу включено кладовище пагорб слави. 2001 року при музеї створено науковий відділ, який займається вивченням і популяризацією питань, пов'язаних із цвинтарем. Каплиці [ ред. • ред. Код ]. Каплиця дунін-борковських. Каплиці кшечуновичів і кисельків. На цвинтарі збереглися 24 каплиці — усипальниці заможних, переважно шляхетських родин. Першими від головного входу на цвинтар є дві неороманські каплиці кшечуновичів і кисельків (архітектор філіп покутинський), неокласицистична — родини моледзінських, каплиці адамських, лодинських, бачевських (остання за проектом яна шульца). Найвіддаленішою від головного входу є неоготична каплиця цетнерів, збудована у 1890– 1891 роках фірмою івана левинського за проектом яна томаша кудельського. Скульптурне оздоблення — ймовірно петра гарасимовича. [7]. Найдавніша каплиця збудована 1812 року за проектом невідомого архітектора у стилі класицизму.
Замовив її леонард вінцент дунін-борковський після смерті дружини.
Фасад був оздоблений бронзовим родинним гербом лебідь (у тимпані), фронтон вінчала статуя харона, між колонами портика були статуї плакальників — жінки та юнака. Збереглися лише дві останні. Автором скульптурного оздоблення був гартман вітвер. 1880 року на замовлення юрія дуніна-борковського для однієї з гілок цього роду збудували другу каплицю. За архітектурою вона значно скромніша. У радянський час обидві каплиці дійшли до стану руїни, зокрема 1985 у першій із них сталась пожежа. Після 1990 обидві будівлі відреставрували. [8]. 1885 року на полі, що тепер має № 70 збудовано каплицю барчевських. Виконана повністю із тесаного каменю, в архітектурі поєднано неороманський та неовізанітйський стилі. Загальна площа капиці-мавзолею разом із прилеглою територією сягає 200 м². Проект архітектора владислава галицького, виконала фірма леопольда шімзера. 1941 року купол пошкоджено при бомбардуванні. Тут поховано землевласника пробуса барчевського ( 1833— 1884) та кількох близьких родичів. [9]. Каплиці збудовано також на цвинтарі, де поховані польські учасники боїв за львів 1918— 1919 років (архітектор рудольф індрух) та на полі українських почесних поховань (архітектор олександр ярема). Інші каплиці [10]: Моровських (3-є поле) ґоломбів (8-е поле) маусів і брудницьких (71 п. ) михалини з гумовських холонєвської (1851–1889), побудована за проектом архітектора генрика пер’є (71 п. ) родини гелени фройнд (1а п. ), ґноїнських (1 п. ) у вигляді альтанки фелікса і марії з квєцінських яворських (71 п. ) пайончковських (57 п. ) фоґтів (71 п. ). Вірменських бенедиктинок (5 п. ) греко-католицьких бенедиктинок (6 п. ) військові поховання [ ред. • ред. Код ]. На території цвинтаря є ряд військових меморіалів. До найдавніших належать поховання учасників польського повстання 1830– 1831. Початково повстанців ховали у звичайному порядку. На території цвинтаря збереглось 146 таких могил.
1880 року, напередодні 50-річчя повстання, для створення окремого пантеону місто виділило спеціальну ділянку (нині — у межах поля 71), де поховали 47 ветеранів повстання.
Посеред ділянки встановили пам'ятник — великий символічний саркофаг, частково оповитий прапором, на якому складено шаблі й уланську каску (скульптор генрик пер'є). На саркофазі напис: exoriare aliquis nostris ex ossibus ultor. Нижче — weteranom wojska polskiego z 1830/31 r. У радянський час частину цвинтаря повстанського знищили, влаштувавши поховання деяких партійних діячів. [11]. На цвинтарі також поховано близько 230 учасників повстання 1863–1864 (більшість із них — на узвишші посеред цвинтаря). 1922– 1939 — на прилеглій території, яка нині у складі цвинтаря, створили пантеон польських військових, учасників українсько-польської війни (1918–1919) та польсько-радянської війни (1920). Поруч, на полі № 78, свого часу запланували збудувати меморіал воїнам української галицької армії. 1992 інститут «укрзахідпроектреставрація» розробив перший проект. Але до його реалізації не дійшло. Будівництво розпочали лише 1998 за проектом архітектора михайла федика та інституту «містопроект», скульпторів дмитра крвавича та миколи посікіри. Каменярські роботи виконала фірма «ренесанс», а бронзову скульптуру — на львівській кераміко-скульптурній фабриці. 1 листопада 2002 року сюди у меморіальну каплицю перенесли прах президента зунр євгена петрушевича. Тоді ж у стіні пам'яті перепоховано прах дмитра вітовського і юліана чучмана. [12]. На полі № 82 містився цвинтар австрійських, німецьких і турецьких солдатів першої світової війни, українських січових стрільців і польських легіонерів. У 1946— 1947 могили були знищені, а пізніше на цьому місці влаштували поховання працівників нквд. На початку вересня 1995 мешканець смт дубляни степан пахолко виявив на території заводу залізобетонних виробів тресту «львівсільбуд» кілька десятків понищених хрестів. Зіставивши збережені написи з наявною на той час літературою, степан пахолко самостійно ідентифікував їх як надгробки поховань i світової війни з поля № 82 личаківського цвинтаря, що потім підтвердив дослідник личакова григорій лупій. Уламки перенесено на територію цвинтаря. [13]. Останні поховання [ ред. • ред. Код ]. Кладовище вважається музеєм, закритим для поховань. Винятки роблять для видатних львів'ян, репресованих, політв'язнів, воїнів упа і загиблих у теперішній російсько-українській війні. Зокрема, на алеї героїв похований юрій вербицький із небесної сотні, а на полі почесних поховань — генерал-майор сергій кульчицький. Після внесення офіційної плати і з дозволу міської ради можна отримати в оренду місце на 20 років (потім можна продовжити ще на той самий термін) [14], або площу для зведення склепу. Підпоховання до прямих родичів на личаківському кладовищі коштує від 3 тис.
Грн до 40 тис. Грн. А максимальна орендно-охоронна плата за місце на личаківському – 80 тис.
Грн, якщо підпоховання відбуватиметься у гробниці. Щороку на личаківському кладовищі відбувається близько 100 поховань [15] [16]. Скульптори надгробків [ ред. • ред. Код ]. Барельєф на гробівці родини гюрковичів. Проект людомила гюрковича, скульптор імовірно юліан міколайський. 1933 рік. Надгробки 1-ї половини 19 століття виконані здебільшого у класицистичному стилі. Серед скульпторів: Гартман вітвер антон і йоганн шимзери павло ойтелє у 2-й половині 19 — на початку 20 століття їхні традиції з виразним впливом західноєвропейської скульптурної школи ( еклектика, сецесія, ар деко) продовжили: Абель марія пер'є генрик пер'є парис філіппі юліан марковський едмунд яскульський тадеуш баронч ципріан годебський родина тировичів вітольд равський до 1944 року на кладовищі працювали також такі українські майстри, як григорій кузневич і сергій литвиненко. Із скульпторів повоєнного часу свої твори на личакові залишили зокрема: Євген дзиндра теодозія бриж євген прокопович (автор низки образів скорботних дівчат, зокрема в українських строях) петро кулик лука біганич валентин подольський еммануїл мисько петро дзиндра любомир яремчук микола посікіра на цвинтарі поховані [ ред. • ред. Код ]. Письменники: дмитро бандрівський, владислав белза, ростислав братунь, ірина вільде, андрій волощак, олександр гаврилюк, володимир гжицький, назар гончар, северин ґощинський, габріеля запольська, петро карманський, петро козланюк, марія конопницька, василь левицький, костянтина малицька, григорій нудьга, юліан опільський, марійка підгірянка, василь пачовський, ігор римарук, михайло рудницький, яків стецюк, сидір твердохліб, степан тудор, осип турянський, григорій тютюнник, роман федорів, іван франко, григорій чубай, кароль шайноха, маркіян шашкевич, юрій шкрумеляк, михайло яцків;. Художники, скульптори: роман безпалків, ігор боднар, теодозія бриж, віталій гінзбург, яків гніздовський, войцех грабовський, артур гротгер, євген дзиндра, михайло дзиндра, павло ковжун, олена кульчицька, осип курилас, леопольд левицький, євген лисик, еммануїл мисько, антін манастирський, ярослава музика, олекса новаківський, станіслав рейхан, юзеф рейхан, віктор савин, іван севера, юрій стефанчук, іван труш, антон шімзер, йоан шімзер, богдан романець;. Мистецтвознавці: борис возницький, микола голубець, андрій дорош, михайло драган, іларіон свєнціцький;. Архітектори: іван багенський, януш вітвіцький; зиґмунт ґорґолевський, юліан захарієвич, іван левинський, генріх швецький-вінецький;. Композитори: василь барвінський, ігор білозір, анатоль вахнянин, ян галль, володимир івасюк, микола колесса, анатолій кос-анатольський, станіслав людкевич, роман сімович, йоганес рукґабер;. Фольклористи, етнографи: володимир барвінський, іван вагилевич, володимир гнатюк, філарет колесса, осип роздольський;. Музиканти: сергій кузьминський, ігор лацанич, дем'ян пелехатий, василь герасименко;. Артисти та режисери: володимир данченко, зінаїда дехтярьова, надія доценко, павло кармалюк, соломія крушельницька, іван мацялко, борис романицький, іван рубчак, олег сталінський, борис тягно, василь яременко, анна гостинська, володимир ігнатенко, ігор кушплер;. Вчені: вітольд ауліх, освальд бальцер, стефан банах, олександр барвінський, іван верхратський, северин відт, михайло возняк, ярослав дашкевич, бенедикт дибовський, мирон зарицький, йосип застирець, михайло кобрин, мирон кордуба, юрій киричук, іван крип'якевич, володимир левицький, степан макарчук, орест мацюк, василь міліянчук, андрій моторний, олександр огоновський, омелян огоновський, ярослав підстригач, антон петрушевич, степан посацький, михайло ролле, василь сімович, олена степанів, євген черкашин, олександр чоловський, ісидор шараневич, михайло шереметьєв, людмила шпинова, василь щурат, франц ксаверій ковалишин, богдан януш, Громадські, політичні, державні діячі: ярослав барановський, володимир барвінський, дмитро вітовський, петро дужий, катерина зарицька, ілля кокорудз, адам коцко, маріян коць, ярослав кулачковський, іван куровець, михайло матчак, євген петрушевич, генрик ревакович, юліан романчук, михайло сорока, семен стефаник, олександр тисовський; наталія шухевич дружина головокомандувача упа; юрій шухевич брат головокомандувача упа; євгенія шухевич мати головокомандувача упа; наталія шухевич сестра головокомандувача упа. Публіцисти: ярослав галан, осип мончаловський, мілена рудницька;. Єпископи угкц: григорій яхимович ( 1792– 1863), спиридон литвинович ( 1810– 1869), михайло куземський, юліан сас-куїловський, миколай чарнецький. Військові: юліан ордон, роман сушко, могаммед садик-бей агабек-заде герої радянського союзу: анохін сергій григорович, антонов володимир олександрович, бобровський олександр андрійович, бовкун іван михайлович, воздвиженський микола миколайович, голдобін микола іванович, гопник хаскель моїсейович, дем'яненко іван микитович, дідок яків терентійович, ємельянов іван олексійович, зінуков михайло семенович, ісаєв микола васильович, кармішин дмитро дмитрович, липатенков федір петрович, мусієнко іван олександрович, немчінов іван миколайович, павлов олександр георгійович, сурков федір павлович, тюріков сергій петрович, ярцев володимир григорович повні кавалери ордена слави: радченко іван семенович поле почесних поховань [ ред. • ред. Код ]. «поле почесних поховань» займає частину поля № 67. Започатковане перенесенням сюди тлінних останків катерини зарицької ( 1914– 1986). Поряд похований її чоловік михайло сорока ( 1911– 1971). Його прах перенесено з радянського концтабору № 17 у мордовії ( 1991).
1997 — тут поховали визначного діяча упа петра дужого ( 1916– 1997).
Передбаченою реконструкцією до території поля почесних поховань буде долучено могили визначних діячів культури: Народного артиста україни бориса романицького ( 1891– 1988) народної артистки надії доценко ( 1914– 1994) артиста балету олега сталінського ( 1907– 1980) заслуженої артистки україни ніни тичинської ( 1943– 1989) громадського діяча та поета ростислава братуня ( 1927– 1995), дем'яна пелехатого ( 1926– 1994) поле № 1 [ ред. • ред. Код ]. Поле № 1 з кінця 19 століття стало своєрідним пантеоном заслужених львів'ян. Тут в гробниці родини свачинських знаходилося перше поховання івана франка. Тут також поховані відомі діячі: Письменники: андрій волощак (1890–1973) володимир ґжицький (1895–1973) василь пачовський (1878–1942) григорій тютюнник (1920–1961) петро карманський (1879–1956) петро козланюк (1904–1965) петро інгульський (1912–1976) михайло яцків (1873–1961) степан-юрій масляк (1895–1960) художники: ян дашек ( 1837– 1904) іван труш ( 1869– 1941) осип курилас (1870–1951) віктор савин (1907–1971) скульптор іван севера (1891–1971) громадсько-політичні діячі: омелян огоновський (1833–1894) роман сушко (1894–1944) осип марков (1849–1909) ольга ціпановська (? -1944) науковці микола голубець (1891–1942) академік михайло возняк (1881–1954) професор степан щурат (1909–1990) зодчі: іван (ян) багенський (1883–1967) адам курилло (1889–1980) генріх швецький-вінецький (1901–1965) 1896 — на полі було споруджено фірмою ю. Марковського за проектом т. Баронча пам'ятник польському повстанцю, герою оборони варшави у 1831 році ю. Ордону, прах якого було перевезено з флоренції. Навколо овальної площі нижче цього пам'ятника, поховані: Антоній дурський [17] (1854–1908) станіслав щепановський (1846–1900) — піонер нафтової промисловості в галичині президенти львова міхал міхальський (1846–1907), тадеуш рутовський (1853–1918), годзімір малаховський (1852–1908). На прилеглих ділянках поховані: Конопницька марія (1842–1910) габріеля запольська (1857–1921) владислав белза (1847–1913) северин ґощинський (1801–1876) зиґмунт ґорґолевський (1845–1903) олександр чоловський (1865–1944) кароль скібінський (1849–1922). Виділяється серед інших високим мистецьким виконанням пам'ятник на могилі родини закрейсів роботи скульпторів яна нальборчика та броніслава солтиса. У радянський період на першому полі були поховані: Ярослав галан (1902–1949) кузьма пелехатий (1886–1952) семен стефаник (1904–1981) микола гнидюк (1918–1976) володимир дудикевич (1907–1972) юрій мельничук (1921–1963) микола максимович (1914–1981) марія кіх (1914–1979) і. Зайченко (1896–1964) василь бісярін (1912–1969) микола абашин (1922–1989) та інші. Могили на початку головної алеї [ ред. • ред. Код ]. Головна алея цвинтаря починається між каплицями адамських та бачевських і видовженим овалом проходить через все кладовище. На початку алеї утворився український меморіал на полях № 3, 4, 5 і прилеглих. Найвизначніші пам'ятники, могили вдзвовж головної алеї: Пам'ятник великому каменяреві на могилі івана франка — встановлений у 1933 році. Сюжет пам'ятника роботи скульптора с. Литвиненка пов'язаний з відомою поемою «каменярі». Пам'ятник «будителю русі» на могилі маркіяна шашкевича, виконаний у майстерні генрика пер'є. Пам'ятник на могилі володимира барвінського скульптора с. Р. Левандовського. Поруч розташована гробниця та поховання барвінських, серед яких зокрема олександр та василь барвінські. Пам'ятник орфею на могилі соломії крушельницької. Пам'ятник на могилі мецената, почесного громадянина львова василя іваницького. Зниклі могили [ ред. • ред. Код ].
Володимира масляка [18] екскурсії [ ред.
• ред. Код ]. На кладовищі проводяться екскурсії. Їхня вартість становить від 50 до 80 грн. На групу, тривалість — 30 хвилин [19]. Галерея [ ред. • ред. Код ]. Надгробок володимира івасюка. Надгробок соломії крушельницької. Надгробок володимира барвінського. Надгробок івана крип'якевича. Надгробок маркіяна шашкевича. Надгробок дмитра вітовського. Надгробок олександера тисовського. Надгробок юліана константина ордона, скульптор т. Баронч. Надгробок станіслава щепановського. Надгробок генерала юзефа сьмеховського. Надгробок марії конопницької. Скульптура авторства люни дрекслер. Надгробок ванди марковської. Гробниця рідлів — тут спочиває стефан банах. Надгробок вірмено-католицького архієпископа кирила стефановича. Гробниця родини ґюркович. Надгробок михайла матчака. Надгробок якова гніздовського. Надгробок северина відта. Поле поховань учасників повстання 1863 року. Символіка цвинтарної скульптури [ ред. • ред.
Код ]. На пам’ятниках личаківського цвинтаря зустрічається велика кількість символів, що уособлюють смуток родини за втратою близької людини, професію померлого при житті, його релігійні погляди.
Найпоширенішими символами є зображення хреста, святих, розп’яття, дерева, колони, плакальниць та ін. Зображення хреста на цвинтарі символізує не лише смерть ісуса через розп’яття, а й чотири сторони світу, птаха з розпростертими крилами, життєве терпіння людини. Типовим сюжетом також є зображення розп’ятого ісуса. Для личаківського цвинтаря характерний католицький варіант розп’яття – тіло ісуса прикріплено до хреста за допомогою трьох цвяхів – двома цвяхами закріплені руки, а ноги з’єднані докупи і прикріплені одним цвяхом. З кінця хіх ст. Популярно стало зображати святих покровителів померлих. Найбільш розповсюдженими є зображення св. Марії, анни, івана, василія, онуфрія, варвари та ін. Ще одним характерним символом для личакова є зображення дерева (дуба). Воно вважається символом життя людини і також уособлює родовід. Зламане дерево символізує передчасну смерть людини, як правило молодого хлопця, який не залишив по собі нащадків. Те ж саме означає зламана колона. Популярними також є виноградна лоза (символ крові господньої) та чаша (страждання ісуса христа). Брама на цвинтарі означає ворота смерті, через які можуть пройти лише ті, хто вже покинув цей світ. Часто у вигляді пам’ятника на могилі можна побачити плакальницю – жінку, що оплакує померлого і уособлює скорботу всієї родини за ним. Мак символізує вічний сон і смерть, череп – скороминучість людського життя. Часто на цвинтарі можна побачити скульптури ангела з маковим вінком або маківкою. Це танатос – ангел смерті. Його також зображають з факелом в руках, який він намагається загасити. Полум’я цього факела – це згасле життя людини. На цвинтарі також можна зустріти зображення птахів і тварин. Сокіл – це символ вірності і любові, левів зображають на могилах військових як символ сили волі і мужності, а пегасів на могилах поетів – як символ творчого натхнення. [ джерело? ]. Керівництво музею-заповідника «личаківський цвинтар» [ ред. • ред. Код ]. 1990– 1996 — директор заповідника — григорій лупій. 1997– 2012 — директор заповідника — ігор гавришкевич. Після відсторонення від керівництва заповідником ігоря гавришкевича [20] на цю посаду призначено михайла нагая [21].
Примітки [ ред. • ред. Код ].
↑ харчук х. Р. Формування личаківського некрополя у львові (хvii — xx століття) // вісник львівської комерційної академії. Серія: гуманітарні науки — 2013 — вип. 11 — с. 232—239. ↑ лупій г. В. Львівський історико-культурний музей-заповідник «личаківський цвинтар»: путівник. — львів: каменяр, 1996. — c. 13. — isbn 5-7745-0699-1. ↑ ярина коваль. Долі та пам'ятники. Стежками личаківського цвинтаря у львові ↑ biriulow j. Rzeźba lwowska. — warszawa: neriton, 2007. — s. 68, 161. — isbn 978-83-7543-009-7. ↑ бірюльов ю. О. Дрекслер ігнатій-тадей // енциклопедія сучасної україни. — к: національна академія наук україни, наукове товариство імені шевченка, 2008. — т. 8. — с. 394. — isbn 978-966-02-4458-0. ↑ senze a. — 2007. — № 2 (50). — s. 13. — issn 1234-8600. ↑ biriulow j. Rzeźba… — s. 165—166. ↑ криса л. , фіголь р. Личаківський некрополь. — львів, 2006. — с. 65-66. — isbn 966-8955-00-5. ↑ криса л. , фіголь р. Личаківський… — с. 66—68. ↑ похоронні родинні каплиці личаківського цвинтаря / х. Харчук // україна-польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — вип. 5. — с. 129-133. ↑ medyński a. Żelazna kompania na łyczakowie // cracovia leopolis. — № 1 (69). — 2012. — s. 4—6. ↑ поберія а. Повернення на рідну землю // яворівський голос.
— 16 листопада 2002. — № 45 (516).
— с. 3. ↑ лупій г. В. Львівський історико-культурний… — с. 147—149. ↑ поховання померлих: бізнес на чужому горі ↑ найдорожче місце на личаківському цвинтарі коштує 80 тис. Грн ↑ кого і за скільки ховають на личакові? ↑ відомі поховання / личаківський некрополь ↑ масляки: батько і сини / сайт івано-франківської облорганізації національної спілки краєзнавців україни ↑ zik. Com. Ua ↑ звільнений директор музею «личаківський цвинтар» подав до суду // zik, 15. 11. 2012 ↑ у львові призначили нового директора музею «личаківський цвинтар» // zaxid. Net. Див. Також [ ред. • ред. Код ]. Категорія:поховані на личаківському цвинтарі джерела [ ред. • ред. Код ]. Гавришкевич. І. , нагай. М. Личаківський некрополь: малий маршрутний довідник музею «личаківський цвинтар». — львів: папуга, 2003. — 94 с. Карта-схема «личаківський некрополь» / автори тексту та світлин гавришкевич. І. , нагай. М. — львів: папуга, 2003.
Квятковський а. , ратушний р.
Цвинтар на личакові. — львів: ла «піраміда», 2001. — 198 с. Криса л. , фіголь р. Личаківський некрополь. Путівник. — львів, 2006. — 480 с. Криса л. , нагай м. Проходи по личакову: путівник. — львів, 2007. — 108 с. Личаківське кладовище. Львівський некрополь. Довідник-путівник. Львівський історичний музей. — львів: новий час,1998. — 80 с. Лупій г. В. Львівський історико-культурний музей-заповідник «личаківський цвинтар»: путівник. — львів: каменяр, 1996. — 367 с. — isbn 5-7745-0699-1. Львівський некрополь // галицька брама. — 1998. — № 1 (37).
Мельник і. , загайська р. Личаківське передмістя та східні околиці королівського столичного міста львова.
— львів: центр європи, 2010. — 352 с. : 500 іл. — isbn 978-966-7022-88-4. Нагай м. В. Личаківський цвинтар // енциклопедія сучасної україни: у 30 т. / ред. Кол. І. М. Дзюба [та ін. ] ; нан україни, нтш, координаційне бюро енциклопедії сучасної україни нан україни. — к. , 2003–2016. — isbn 944-02-3354-x. Пилип'юк в. Пієта в камені. — львів: світло і тінь, 1995. — 175 с. Скрипник п. І. Личаківський цвинтар // енциклопедія історії україни: у 10 т. / редкол. : в. А. Смолій (голова) та ін. ; інститут історії україни нан україни. — к. : наук. Думка, 2009. — т. 6: ла — мі.
— с. 194. — isbn 978-966-00-1028-1.
Cmentarz łyczakowski w fotografii krzysztofa hejke. — warszawa: rada ochrony pamięci walk i męczeństwa. Medyński. A. Przewodnik po cmentarzu łyczakowskim. — lwów, 1937. — 118 s. Nicieja s. Cmentarz łyczakowski we lwowie w latach 1786—1986. — 2-ie wyd. , popr. — wrocław — warszawa — kraków — gdańsk— łódź: ossolineum, 1989. Nicieja s. Cmentarz obrońców lwowa. — wrocław — warszawa — kraków: zakład imienia ossolińskich, 1990. — 467 s. Nicieja s. Pomniki artystyczne na cmentarzu łyczakowskim we lwowie // rocznik historii sztuki. — 1990. — № xviii. — s. 311—399. (пол. ) nicieja s. Łyczaków. Dzielnica za styksem. — wrocław — warszawa — kraków — gdańsk — łódź ossolineum, 1998. Посилання [ ред. • ред. Код ]. Личаківський цвинтар у сестринських вікіпроектах. Портал «львів» проект «український некрополь» личаківський цвинтар у вікісховищі? Ухвала львівської міської ради від 10. 07.
1990 про створення історико-культурного заповідника “личаківський цвинтар” львівський державний історико-культурний музей (личаківський некрополь) віртуальний тур личаківським цвинтарем замки та храми
україни україна інкогніта інтерактивний львів львів, личаківський цвинтар: випадковий погляд. ...Автор світлин — володимир ящук lviv / lwów. Semper fidelis музей «личаківський цвинтар» // lviv. Travel личаківський цвинтар (фільм), розповідає ігор гавришкевич личаківський цвинтар віртуальний 3d тур «личаківське кладовище» та «символіка скульптур на личаківському цвинтарі» на туристичному порталі «екскурсія» беатріче белявців. Історична пам’ять литви в галичини // zbruch, 18. 12. 2015 (про меморіал повстанців 1863-1864 рр. На личаківському цвинтарі) п о р. Цвинтарі львова. Існуючі цвинтарі личаківський • янівський • голосківський • замарстинівський • голоско велике • на знесінні • ряснянський • старий сихівський • сихівський • винниківський. Військові некрополі меморіал львівських орлят • марсове поле • пагорб слави. Не збереглися єврейські кладовища у львові • на збоїщах • клепарівський • старе окопище • папарівка • цвинтар монастиря святого онуфрія • городоцький • стрийський • кульпарківський • винниківський (німецький). П о р. Музеї львова. Історичні археологічний львівського університету • археології • історії релігії • личаківський цвинтар • «літературний львів першої половини 20 століття» • львівський історичний • найдавніших пам'яток львова • національно-визвольної боротьби • русалки дністрової • «тюрма на лонцького». Природничі геологічний львівського університету • зоологічний львівського університету • мінералогічний львівського університету • державний природознавчий музей. Меморіальні олекси новаківського • олени кульчицької • леопольда левицького • івана труша • соломії крушельницької • станіслава людкевича • івана франка • михайла грушевського • романа шухевича • андрея шептицького. Художні вишитих ікон отця доктора дмитра блажейовського • давніх графічних технік • дерев'яної скульптури пінзеля • галерея мистецтв • мистецтва давньої української книги • національний • палац потоцьких • сучасного українського мистецтва. Етнографічні етнографії і художнього промислу • народної архітектури та побуту. Тематичні аптека-музей • військ прикво • зброї • львівської залізниці • меблів та порцеляни • історії медицини галичини • метрології та вимірювальної техніки • пивоваріння • пошти • скла • русалки дністрової. П о р. Визначні пам'ятки львова. Бібліотека імені стефаника • бригідки • будинок вчених • будинок галицького намісництва • вернісаж • високий замок • ансамбль вірменського собору ( вірменський собор • дзвіниця вірменського собору • палац вірменських архієпископів • вірменський банк • монастир вірменських бенедиктинок) • галерея мистецтв • глинянська брама • головний залізничний вокзал • домініканський костел • залізниця підзамче — личаків • історичний музей • каплиця боїмів • костел святого антонія • костел єзуїтів • комплекс успенської церкви ( успенська церква • каплиця трьох святителів • вежа корнякта) • королівський арсенал • костел бернардинців • копець люблінської унії • костел івана хрестителя • костел і монастир кармелітів босих • костел марії магдалини • костел марії сніжної • латинська катедра • лев лоренцовича • личаківський цвинтар • львівський університет імені івана франка • львівська політехніка • міський арсенал • митрополичі палати • монастир святого онуфрія • національний музей • оперний театр • палац бандінеллі • палац бєльських • палац губернаторів • палац корнякта • палац любомирських • палац потоцьких • палац римо-католицьких архієпископів • палац сапєг • під чорним орлом • парк «знесіння» • площа ринок • порохова вежа • преображенська церква • проспект свободи • ратуша • синагога «золота роза» • собор святого юра • старе місто • стрийський парк • театр імені марії заньковецької • тюрма на лонцького • цвинтар орлят • церква святих ольги і єлизавети • церква святого миколая • церква святої параскеви п'ятниці • церква успіння богородиці • цитадель • шевченківський гай • шотландська кав'ярня. П о р. Історико-культурні заповідники національного значення в україні. Київ національний заповідник «софія київська» • національний києво-печерський історико-культурний заповідник • державний історико-архітектурний заповідник «стародавній київ» • державний історико-меморіальний заповідник «лук'янівське кладовище» • національний історико-меморіальний заповідник «биківнянські могили». Автономна республіка крим національний заповідник «херсонес таврійський» • державний історико-культурний заповідник у м. Керчі • державний історико-культурний заповіднику м. Бахчисараї • державний палацо-парковий музей-заповідник у м. Алупці • державний архітектурно-історичний заповідник «судацька фортеця» • республіканський історико-археологічний заповідник «калос лімен» • історико-культурний заповідник «старий крим». Вінницька область державний історико-культурний заповідник «буша». Волинська область історико-культурний заповідник «старий луцьк» • державний історико-культурний заповідник «стародавній володимир». Донецька область святогірський державний історико-архітектурний заповідник. Житомирська область замок радомисль.
Запорізька область національний заповідник «хортиця» • державний історико-археологічний заповідник «кам'яна могила» • історико-архітектурний музей-заповідник «садиба попова» у м.
Василівці. Івано-франківська область національний заповідник «давній галич». Київська область національний історико-етнографічний заповідник «переяслав» • державний історико-культурий заповідник у м. Вишгороді • державний музей-заповідник «битва за київ у 1943 році». Кіровоградська область державний музей-заповідник і. Карпенка-карого (тобілевича) «хутір надія». Львівська область державний історико-архітектурний заповідник у м. Львові • державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовкві • державний історико-культурний заповідник у м. Белз • державний музей-заповідник «олеський замок» • державний історико-культурний заповідник «тустань» • державний історико-культурний заповідник «нагуєвичі» • історико-культурний заповідник «личаківський цвинтар» • музей-заповідник «золочівський замок». Миколаївська область національний історико-археологічний заповідник «ольвія». Полтавська область національний музей-заповідник українського гончарства в опішному • державний історико-культурний заповідник «поле полтавської битви» • національний музей-заповідник м. В. Гоголя. Рівненська область національний історико-меморіальний заповідник «поле берестецької битви» • державний історико-культурний заповідник у м. Острозі • державний історико-культурний заповідник у м. Дубно. Сумська область національний заповідник «глухів» • державний історико-культурний заповідник у м. Путивлі. Тернопільська область державний історико-архітектурний заповідник у м. Збаражі • кременецько-почаївський державний історико-архітектурний заповідник • державний історико-архітектурний заповідник у м. Бережанах. Харківська область історико-археологічний музей-заповідник «верхній салтів» • чугуївський історико-культурний заповідник ім. І. Рєпіна. Хмельницька область національний історико-архітектурний заповідник «кам'янець» • державний історико-культурний заповідник «самчики» • державний історико-культурний заповідник «меджибіж». Черкаська область національний історико-культурний заповідник «чигирин» • шевченківський національний заповідник у м. Каневі • національний заповідник «батьківщина тараса шевченка» • державний історико-культурний заповідник «трахтемирів» • державний історико-культурний заповідник у м. Корсуні-шевченківському • державний історико-культурний заповідник у м. Кам'янці. Чернівецька область державний історико-архітектурний заповідник «хотинська фортеця». Чернігівська область національний архітектурно-історичний заповідник «чернігів стародавній» • історико-культурний «качанівка» • національний історико-культурний заповідник «гетьманська столиця» • державний історико-культурний музей-заповідник «слово о полку ігоревім».
ActionTeaser.ru - тизерная реклама